Люди – біороботи, і мають ходити один до одного по зірках

18.01.2007, 14:01 Просмотров: 1 120
Чи не спадало вам на думку, що на кінець життя більшість людей перетворюється на біороботів? Олексій Спейсер Кацай розповідає, чому так відбувається..
Олексій Спейсер Кацай – спеціаліст по виходу у відкритий Космос (не ворожить, порчу не знімає, установок не дає). До речі, саме Спейсер Кацай першим і дуже переконливо відтворив у художньому творі кременчуцькі політичні війни.
Фото: Дмитрий Бабец

Можливо, шановний читачу,  тебе це трохи здивує, але в нашому місті, окрім депутатів, бізнесменів, бандитів та міліціонерів, живуть ще й справжні  письменники. Які видають справжні книжки. Одного з таких письменників звуть Олексій Спейсер  Кацай.  Він друг журналістів, захисник слабких жінок (бажано, поетес зі складною долею), і, взагалі, хороший хлопець. Настільки хороший, що зробив це своєю професією.  А крім того він член національної Спілки письменників України –  з 1996 року.  Спейсер  Кацай видав п’ять книжок (написав значно більше). Особисто на нас найбільше враження справив роман «Ад». Містечко, в якому там розвертаються  події, страшенно схоже на Кременчук. А ситуація до болю нагадує буремний період 1996-1997, коли в Кременчуці на смерть билися за владу два провінційних титана – Іван Пономаренко та Олег Надоша. В «Аду» навіть діє такий собі журналіст – люмпен-інтелігент, як його називають друзі. І цей, пардон, люмпен,  дивно схожий на відомого кременчуцького журналіста – любителя портвейну, анархії та історичних опусів. Коротше кажучи, цікавий вийшов «Ад» – з інтригою та колоритними героями.  Автор і себе у ньому вивів – звісно ж, у ролі героїчно-романтичного супермена. До речі, цього року у Львові вийде українська версія «Аду» - «Пекло». Тож матимете бажання, прочитаєте.
 А нині в Кременчуці з’явилась нова книжка Спейсера Кацая  – «Глубинное опьянение».  Цікава книжка. Можливо, лікарям-наркологам та шкільним завучам і не дуже сподобається її назва – все-таки про сп’яніння. Але сам автор стверджує, що його літературне сп’яніння аж ніяк не пов’язане з алкоголем. Це сп’яніння від глибини, висоти і масштабності буття. І Космосу. Бо книжка, якщо ви ще не здогадалися, про Космос. Чи, скоріше, про Всесвіт. Причому, у віршах. От все-таки люблять  кременчужани  якось відзначитись. Узяти, і  написати не просто вірші, а науково-фантастичні вірші. У книжці є різні – про астролицарів, русалок, місіонерів, дельфінів, глибинне сп’яніння, і, звичайно ж, дівчину – «мечту поэта».  Як ви розумієте, вона інопланетянка. Бо на Землі таких ніжних мрійливих дівчат не існує.
 І ось ми збиралися зробити інтерв’ю з автором про його науково-фантастичну поезію. А він узяв, і сказав, що серед людей надто багато біороботів.  Ми зацікавились, чому? Можливо, і вам буде цікаво про це дізнатися?

Олексій Спейсер Кацай, для «Телеграфа», 17 січня 2007 року:
- Льоша, а ти навіщо себе Спейсером назвав?  Це щось космічне?
- Розумієш,  «спейсер» - багате слово. Воно багато чого означає. Спейсер – це космічний крейсер. А ще спейсер – це істота, яка може вільно жити у відкритому Космосі, бо їй остогидла Земля з її  жорсткими кордонами.  Я теж не хочу замикатися у рамках цієї планети.
- Це тому ти вірші про Космос пишеш – тікаєш від людей на зірки?
- Я не лише вірші пишу. Невдовзі має вийти проза – «Тарзанаріум Архімеда».
- Ух ти, це про Тарзана Наталки Корольової?  Кажуть, Тарзан став інтелігентом, читає вірші Цветаєвої?
- Ні, це не про нього. Це про хлопця, який виріс на Луні серед роботів.
- Залізних?
- Ні, людських.
- Це як?
- Хіба ти не знаєш, серед людей живе дуже багато біороботів. Точніше, більшість людей перетворились на біороботів.
- Чого це ми перетворилися на біороботів?
- Тому, що нас безперервно програмують. Політтехнологи нас програмують. Школа страшенно, безжально програмує. Батьки теж від неї не відстають. От ми і підкоряємося. Так простіше.
- Ти сам  як – біоробот чи людина?
- Поки що людина. Поки у мене вистачає сил опиратися програмуванню.
- Важко опиратися?
- Дуже важко. Особливо, програмуванню з боку держави.  Надто багато тут тоталіторизму. А я, за складом характеру, анархіст.
- О, знаю, знаю – «мама – анархия, папа – стакан портвейна»!
- Та ні, це трохи не те. При комуністичному режимі нам нав’язували думку, що анархія – це погано.  А мені дуже близькі слова відомого анархіста Бакуніна: «Моя особиста свобода обмежується там, де починається свобода іншої людини». Такою має бути анархія розумної, вільної  людини.
- Ти віриш в розум? Навіть після останніх виборів в Україні? Ти вважаєш це вибором  розумних вільних людей чи твоїх  біороботів?
- Це вибір  біороботів.  А ще точніше - політтехнологів. Вони нам його нав’язали. А ми погодились, бо біороботи думати не люблять.   Розумієш, ще не вступили в гру ті справжні сили, які можуть  врятувати ситуацію.
- Які сили? Це ти про інопланетян?   Невже ситуація в Україні настільки абсурдна, що вже потребує втручання інопланетного розуму?
- Ситуація справді важка. А щодо інопланетян. Ось ти над ними смієшся, а я думаю – кожна людина інопланетянин. Хіба ти не бачиш, кожен з нас живе на своїй планеті. Тому ми не розуміємо один одного. Тому самотні.  Розумієш, нам, інопланетянам на цій землі, треба пройти один  до одного – хоча б і по зірках.
- Довгий шлях.
- А шлях назустріч завжди довгий.



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх