Про кременчуцький Троїцький театр у Всесвітній день театру

27.03.2012, 17:14 Просмотров: 2 135 Комментариев: 3

27 березня – всесвітній День театру

Про кременчуцький Троїцький театр у Всесвітній день театру

27 березня – всесвітній День театру. «ТелеграфЪ» вирішив скористатися нагодою та нагадати читачам про наш власний, кременчуцький Троїцький театр, у якого немає спонсорів, немає меценатів і взагалі майже нічого немає, а він, між тим, живе. І працюють там люди, які реалізували власне прагнення жити пристрастями – бо де ще, крім сцени, можна «рвать страсти в клочья»?

 

Трупа кременчуцького Троїцького театру. Дехто з акторів працює з режисером Сергієм Ситником по 13-15 років

 

Кременчуцький Троїцький театр утворений у 2006 році – в часи української «оттепели». Його ідеолог і головний режисер – Сергій Ситник (закінчив 17-ту школу, має професійну акторську освіту). Сергій пояснив «Телеграфу» природу назви театру. Троїцьким його назвали, бо у створенні справжнього спектаклю завжди беруть участь три сторони – автор, актор і глядач. Якщо хоча би одна ланка випадає (наприклад, глядач), спектаклю не буде. За ці роки трупа зіграла кілька солідних «повнометражних» п’єс – «Лисиця і виноград», «Скупий», «Ведмідь», «Санта-Крус». 28 березня готується прем’єра – соціальна комедія з роздяганням «Циліндр» (Едуардо де Філіппо).

 

Про кременчуцький Троїцький театр у Всесвітній день театру

 

Андрій Павляк, актор (зліва) Сергій Ситник, режисер
Андрій вразив «ТелеграфЪ» роллю, яку грає у новому спектаклі «Циліндр». Він – чоловік, який погоджується прикидатися мертвим і дозволяє своїй дружині роздягатися на балконі. Одним словом, мужчина без забобонів. І без грошей. Зате в ексклюзивній картатій зеленій піжамі – тож прем’єрний показ обіцяє бути хвилюючим. Сам Андрій до ролі ставиться філософськи, і грати трохи мертвого чоловіка в піжамі не боїться.
Між тим, Андрій Павляк – актор серйозний, і в інших спектаклях («Ведмідь», «Скупий») грає ролі солідних чоловіків
Стверджує, що роль Гамлета – про яку мріє кожен актор – не надто його вабить. Хоче зіграти дещо набагато драматичніше – вічно п’яного філософа Вєнєчку Єрофєєва («Москва-Петушки»). Сергій віддає перевагу класичному театральному репертуару, переконаний, що з глядачами варто говорити про серйозні речі. Одружений за великим коханням, яке триває і досі. Має двох дітей, і дуже переймається дилемою – як їх виховувати? Якщо виховувати добрими і чесними, вони страждатимуть від злих і брехливих (корупціонерів). А виховувати дітей злими і брехливими не піднімається рука.

 

Про кременчуцький Троїцький театр у Всесвітній день театру

Гра на роздягання
Рита – жінка, яка зваблює мужчин, роздягаючись на балконі. А потім лякає їх своїм умовно мертвим чоловіком. Коханці-невдахи тікають, а сплачені ними гроші залишаються. Мужчина в циліндрі і білих штанях – 80-річний герой-коханець, він щойно заплатив Риті за секс, якого не було. Чоловік щасливий, бо вірить у свою вигадану насолоду.
Про кременчуцький Троїцький театр у Всесвітній день театру
Світлана Соколовська, актриса.
Грає героїнь, у яких всі закохані. Найулюбленіша п’єса – «Санта-Крус». Світлана з дитинства мріяла вступити до театрального, після восьмого класу навіть намагалася це зробити. Театр обожнює за те, що «це – інший світ, інші, набагато сильніші почуття, сюди приходиш після роботи і просто розчиняєшся! А коли бачиш, як глядач разом із тобою сміється та плаче, розумієш – оце справжнє життя, справжні почуття!».
Надія Шапіро, актриса.
Надя не залишила сцену навіть на сьомому місяці вагітності – грала в «Скупому» (Мольєр). Жартує, що її син ще до народження долучився до мистецтва. А потім молода мама залишала пляшечки з молоком і бігла на репетиції – з малим у цей час сидів терплячий чоловік. Про театр Надя каже, що «це – справжнє джерело енергії! Театр допомагає мені жити і долати життєві труднощі. Хтось зі своїми проблемами йде до психоаналітика, а я біжу до театру!».
Який театр потрібен Кременчуку?

Дуже давно, до історичного матеріалізму, в Кременчуці був капітальний драматичний театр. Більше його немає. Кілька разів різноманітні мери намагалися реанімувати міський театр. Ось як це робилося.
 
По-багатому, з колонами
У 2008 році кременчуцькі депутати затвердили «Програму розвитку театрального мистецтва в Кременчуці». Ініціював її відомий театрал і депутат пан Урін. Він же наполегливо пропонував побудувати в місті справжній драматичний театр. Мер міста пан Глухов ідею підтримав і навіть підказав місце для будівництва – сквер «Піонерський», на руїнах кінотеатру «Дніпро». Ініціативу кременчуцьких театралів підтримали губернатор Асадчев і нардеп Герасим’юк. Планувалося виділити з обласного та державного бюджетів 15-20 мільйонів гривень на будівництво. В результаті, з міського бюджету сплатили 300 тисяч гривень на проект театру – він вийшов помпезний, з колонами по фасаду і величезним – як у київському цирку – куполом. На тому все й скінчилося. Втім, залишився портрет театру мрії.
ПК «КрАЗ», друга спроба

Про кременчуцький Троїцький театр у Всесвітній день театру
У 2012 році мер Кременчука пан Бабаєв розповів журналістам про свої плани перевести закладений у банківську заставу ПК «КрАЗ» у комунальну власність і відкрити там театр. Точно таку заяву зробив у 1998 році міський голова пан Пономаренко – він тоді бився за «мерське» місце з паном Надошею – і зробив ставку на культуру. У ПК «КрАЗ» тоді навіть відбулися солідні збори, присвячені театру. Потім був фуршет. А театр так і не з’явився. Наразі один досвідчений і дуже відомий чиновник сказав «Телеграфу»: «Коли б Іван Кіндратович тоді, у 98-му, зробив театр в «КрАЗі» – це було б чудово. Та зараз Палац культури настільки занедбаний, що ніякий театр не «відіб’є» вартості капітального ремонту такого великого приміщення. До того ж, наші актори зал не наповнять (400 місць), а гастролери туди не поїдуть – їм міський Палац культури цікавіший».
Конструктив – МПК, малий зал
Громадяни, які розуміються на театральному мистецтві та його специфіці, розповіли «Телеграфу» про альтернативний варіант – переобладнати малий зал МПК (міського Палацу культури). На їхню думку, це потребує набагато менше коштів, ніж реконструкція ПК «КрАЗ». Малий зал має 230 глядацьких місць – саме стільки, за підрахунками обізнаних громадян, існує театралів в Кременчуці. Збільшити кількість місць у залі можна переробивши кінобудку на балкон. Крім того, треба трохи підняти глядацькі місця та розширити сцену. Зробити світло (звук тут чудовий) і пару гримерок. І тоді в Кременчуці може з’явитися справжній театральний зал, в якому завжди будуть аншлаги – бо кількість місць реалістична.
0
Теги: театр

Комментарии: 3

284
27 марта 2012 18:19

Вот Телеграфу пожелание - делать анонсы спектаклей нашего театра. Я вот с удовольствием пойду на "Цилиндр"

0
0
27 марта 2012 18:34

На групповой фотке режиссёр сидит с "протянутым цилиндром", намекая на нелёгкое финансовое положение.

0
0
29 марта 2012 10:06

Театр - это действительно хорошая идея!
Но осуществится ли она?

0
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх