«Після 40 років на роботу не беремо..»

26.11.2006, 19:11 Просмотров: 1 338
Як виявилося, влаштуватись на роботу після 40 років непросто. Роботодавці віддають перевагу молодим, зубастим, чіпким та аморальним..

Життя у 40 не закінчується, а лише починається, оптимістично стверджують психологи та деякі люди, котрі переступили цей віковий бар’єр. Проте насправді іноді саме після 40-45 не так вже й легко почати усе «з нуля», а особливо знайти нову роботу. Навіть, якщо у вас за плечима чималий багаж досвіду. З цією проблемою стикається більшість українських міст. Щоб дізнатися, чи  актуальна вона для Кременчука, «ТелеграфЪ» спілкувався з кадровими агентствами «Спеціаліст», «Пошук» та Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості, які щодня мають справу як з роботодавцями, так і з людьми, котрі шукають роботу.

«Музику» замовляє роботодавець
– До нас звертається багато кременчужан, яким за 40, – каже Наталія ВАСИЛЕНКО, керівник кадрового агентства «Спеціаліст». – Влаштувати на роботу їх дійсно не легко. Зіткнувшись із проблемою вікових «дискваліфікацій», я вирішила провести для себе експеримент – пропонувала роботодавцям людей так званого критичного віку, умовляла їх, акцентуючи увагу на досвіді, просила прочитати анкети. Результат: читають, проте лише через повагу до мене, погоджуються і… не запрошують на роботу. Основна причина відмови – вік кандидата (в очі, звісно, цього вам ніхто не говорить, проте думки типу «чого ти старенька сюди приперлася», повірте, виникають). Як ведеться, «музику» замовляє роботодавець, завдання кадрових агентств та центру зайнятості – підібрати майбутнього працівника, котрий відповідав би всім вимогам.
За словами Наталії Василенко, нині ситуація з жінками значно скрутніша, ніж з чоловіками. Роботодавці вимагають молодих – зубастих, чіпких, аморальних, які приведуть до успіху, і вважають, що ті, кому «за 40», не зможуть звикнути до швидкого ритму роботи та навряд чи «в’їдуть» у систему нових технологій.

Молоді керівники комплексують через свій вік?
Сергій КАЧКОВСЬКИЙ, керівник кадрового агентства «Пошук», вважає, що проблеми з працевлаштуванням для людей, яким перевалило за 40, у Кременчуці немає. І лише від кандидата залежить, візьмуть його на роботу, чи ні.
– Буває іноді, коли вчителі або вихователі хочуть влаштуватися на роботу в держслужби і при цьому не бажають нічого змінювати, говорячи «візьміть мене таким, який я є», «мене не перевчиш», «я таким народився» тощо, – зазначає керівник «Пошуку». –Так вони самі себе обмежують у своїх можливостях. Є люди, які не вміють контролювати себе на співбесіді. Під час тестування, коли роботодавець ставить питання провокаційного характеру, вони показують свою надмірну балакучість чи іншу особисту ваду.
За словами Сергія Качковського, молодим працівникам надають перевагу роботодавці великих підприємств, бо набирають штат «на перспективу» і сподіваються, що новий колектив буде працювати на підприємство не менше десяти років. Також лише молодь хочуть бачити роботодавці, які починають займатися новим видом діяльності. Вони раніше не стикалися із кадровими питаннями та не знають справжньої ситуації на ринку праці. Як результат – нереальні вимоги до кандидатів. Наприклад, людей досвідчених та без шкідливих звичок зазвичай не знайдеш – всі вони вже мають роботу. І переманити їх можна лише обіцяючи більшу заробітну плату та кращі умови праці. Молоді керівники також не «горять» бажанням брати на роботу людей, які їм в батьки годяться. Більш за все, що вони комплексують через свій вік, і зазвичай дають заявки на молодь або ж спеціалістів, які старші від керівництва максимум на п’ять років.

«Молодняк» потрібно буде комусь навчати

Ірина КАЛАБКІНА, заступник начальника відділу Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, зазначає, що в будь-якій вакансії, яких на сьогодні у базі центру зайнятості 834 (понад 2000 робочих місць) є закладка «вік» (від і до).
– Проте нині роботодавець уже не пред’являє таких жорстких вимог до кандидатів на роботу, як це було раніше, – каже вона. – Цінується не лише життєвий досвід цих людей, але й їхня професійна інтуїція, уміння правильно спілкуватися з людьми. До того ж ці люди дійсно тримаються за своє робоче місце. Зрозуміло, що існує специфіка роботи, коли потрібна лише молодь (мийник посуду, секретарі, охорона у банки, офіціанти). Зазвичай молодий колектив для своєї фірми набирають молоді перспективні директори. Проте знову ж таки молодь потрібно комусь навчати. Найцікавіше те, що довести відмову у наданні роботи через вік досить важко. Адже така письмова аргументація як: «Ви не підходите, бо вам вже за 40» карається законом. Компанії, які встановлюють вікові обмеження, по суті, позбавляють себе можливості працювати з досвідченими, емоційно зрілими людьми. На мою думку, невдовзі підприємства все частіше почнуть набирати працівників зрілого віку, що, в першу чергу, пов’язано з дефіцитом кваліфікованих спеціалістів на ринку праці.

Чого бояться роботодавці?
Страх №1. Хвороби
Хто буде «робити роботу», якщо працівники, на яких покладають основні надії, не вилазитимуть з лікарняних? До того ж вік «після 40» традиційно вважається хворобливим періодом людського життя. Можливо, іноді в цьому і є сенс, проте чому тоді держава не встановлює інші пенсійні рамки?

Страх №2. Вигляд
Зовнішній вигляд працівників не відповідає «просунутості» молодої фірми.
– Як може у фойє зустрічати клієнтів жіночка віком за 40-45 років у старомодній кофтинці та спідничці? – дивуються роботодавці. – Молода гарна дівчина-секретар з хорошим смаком – обличчя підприємства! Якщо й усі інші співробітники мають цю основну перевагу (молодість та сучасний одяг) – це лише плюс для фірми.

Страх № 3. Обмеженість
«Старички» не потягнуть нові технології, не опанують сучасні «наворочені» програми.

Страх №4. Старість
Якщо оточувати себе людьми похилого віку, складається враження, що підприємству кінець, нові ідеї вичерпались. А молодь, навпаки, асоціюється з розквітом, рожевим майбутнім, коли є перспектива і нові досягнення ще попереду.  

Особистий досвід


Олександр, зварник (5 розряд). У 50 років став на облік не лише в одному кадровому агентстві. Він запропонував свою кандидатуру в усіх інших структурах, які займаються влаштуванням людей на роботу та ще й розповів знайомим, що шукає роботу. Як результат – нове робоче місце за три дні та надокучливі телефонні дзвінки з агентств та центру зайнятості, де роботодавці погоджувалися забрати його «з руками й ногами».

Лариса, 42 роки, інженерна освіта (хіміко-технологічна). Довго працює на підприємстві, котре невдовзі має припинити свою діяльність. Жінка не хоче продовжувати працювати на заводі, а планує знайти роботу менеджера. Активна, приваблива, комп’ютер знає «від зубів». Але ж 42… У кадровому агентстві знайшли посаду офіс-менеджера, проте роботодавець відмовив, вгадайте чому? Та ж сама історія і з експертом з якості – Лариса не підійшла.

Михайло, 40 років:Пропрацював торговим представником чотири роки. Тепер на таку ж посаду його кандидатура навіть не розглядається. Адже існує думка, що людина, яка до 35 років пропрацювала торговим представником і не стала генеральним директором, або хоча б супервайзером, просто нічого у цьому житті не досягла. Тому таких «дідуся» чи «бабусю» на посаду торгового представника ніхто не візьме, навіть якщо вони й мають чималий досвід.

Тетяна, 45 років:

– Спочатку я ходила по підприємствах, шукала роботу. Але ніяких результатів. Аякже – «вигляд вже не той». Освіта є – закінчила книго-торговий технікум. Маю стаж – пропрацювала 17 років у торговій сфері (спочатку продавцем, потім завідувачем книжкового магазину, який з часом закрили). Зараз роботу за спеціальністю не можу знайти. Дала об’яву у «Приватку», чекаю, але поки що пропонують лише роботу реалізатора на базарі – і все».

Ірина Олександрівна, 55 років:

– На заводі у службі управління персоналом я пропрацювала 13 років. Останні сім – разом з новим директором. Залишити своє робоче місце, не допрацювавши до пенсії, мене змусило принизливе ставлення керівництва до мене, мовляв, куди ти подінешся у такому віці. Все ж таки у радянські часи було більше поваги до людей. Я свою роботу знаю досконало, вважаю себе хорошим спеціалістом. Проте протягом року не могла знайти роботу. Телефонувала у різні фірми, де, назвавши свій вік, чула: «Вибачте, ви нам не підходите». Як можна, навіть не побачивши людину, не знаючи її професійного досвіду, відмовити? Адже не думаю, що у відділі кадрів повинні працювати лише дівиці з довгими ногами… Нині я працюю на іншій роботі, за спеціальністю, з меншою заробітною платою, але з більшою повагою».

 

Поради

1. При розмові з роботодавцем вказуйте, що займалися спортом. А також те, що на попередній роботі не взяли жодного лікарняного (звісно, якщо це дійсно так). І якщо плануєте у майбутньому йти у декретну відпустку (це стосується як жінок так і чоловіків), не обов’язково про це говорити під час співбесіди).
2. Крокуйте в ногу з часом. Слідкуйте за розвитком життя. Маєте можливість ознайомитись з комп’ютером навіть на рівні користувача? Не гайте часу і зробіть це! А потім обов’язково вкажіть у власному резюме та під час розмови з роботодавцем, що володієте певними програмами.
3. Вчіться грамотно робити власну презентацію. Дипломи, рекомендації, грамоти – все це може стати однією із ваших переваг, яка допоможе отримати бажану посаду. Хто сказав, що хвалити себе непристойно? Звільніться від стереотипів! Просто обміркуйте все детально і виділіть те, що ви вмієте чи знаєте краще за інших.
4. Періодично заглядайте до журналів мод або ж слідкуйте за тим, що одягають сучасні люди. Ця порада стосується як чоловіків так і жінок. Погодьтесь, завжди приємно, коли ваш вигляд не псує імідж компанії.
5. Не сидіть на місці, чекаючи на нову роботу, як «манну з неба». Згадайте приказку: «Під лежачий камінь вода не тече» і вперед, перебираючи усі можливі варіанти! Якщо умови праці на нинішній роботі вас не влаштовують, то підшукуйте більш зручне містечко вже зараз.
6. І, нарешті – досягайте «піку» у своїй професії та не змінюйте все різко у 40 років. Визначіться до 35!

Стриптиз «за 70»… а вам слабо?

Американський стриптиз-бар оголосив набір на роботу дівчат-топлес. Спробувати себе у якості стриптизерок вирішили дві сестри. Все б нічого, та керівництво бару не ризикнуло взяти на роботу «дівчаток» саме через їхній вік: одній було 75, а іншій добре перевалило за 60. Представниці прекрасної половини образились і подали позов до суду, звинувачуючи роботодавця у дискримінації за віком. Суд довів їхню правоту і керівництву клубу довелося викласти пристарілим стриптизеркам чималеньку суму.
До речі, в жовтні цього року у Великобританії набрав чинності закон, який не дозволяє дискримінацію старих людей під час влаштування на роботу.
Людмила ЧВАНЬКО



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх