Якщо Бобік здох…

6.10.2006, 12:10 Просмотров: 958
За залізничним полотном, що проходить повз житловий масив на «Аврорі», в лісопосадці стоїть кілька маленьких могилок. Деякі прикрашені хрестиками та квітами, обкладені камінцями. Тут покояться душі вірних друзів людини – чотириногих і пернатих..

«Кременчуцький ТелеграфЪ» побував на цвинтарі домашніх тварин на Молодіжному

Певне, чиясь вірна чотиринога душа покоїться під цим хрестиком, якщо так турботливо проявляється пам’ять

Аби сфотографувати, як злітає зграя голубів, Богдану з другом довелося довго слідкувати за птахами, аби вибрати гарний ракурс. Так вони і йшли вздовж поля між деревами, поки не наткнулись на горбик із квітами. Коли підійшли ближче, таких могилок виявилось кілька. Без оградок, але ухожених. Решта – заросла травою. На одній із могилок була табличка з написом: «Спасибо за верную службу!» А далі нерозбірливо, здається, «собаці» і кличка…
Частіше власники ховають своїх улюбленців антисанітарно: у парках, скверах, на дачах, серед гаражних кооперативів, або, навіть, викидають на смітник. А тут якось справді по-людськи. Щоправда неорганізованою. Але видно, що з почуттям. Цвинтарю домашніх тварин на Молодіжному не менше трьох років. Так кажуть мешканці, які про нього знають. Люди, які пораються на городах, не раз бачили, як тут ховали собак, а потім приходили і підрівнювали могилки, приносили квіти. Навколо посадки та поряд із залізничним полотном все навколо засмічено. І нікому немає до того справи.
А побіля могилок порядок. По всьому видно, що тут вкладено стільки любові...

Рома разом зі своїм боксером Реєм гуляли полем, коли ми вийшли з лісопосадки. Хлопчик каже, що всі собачники в його районі знають, що тут цвинтар домашніх тварин. Він на власні очі бачив, коли на Великдень до могилки приходили люди, залишали пасочки та кр

Раїса Іванівна, яка мешкає у крайньому дворі, прогулюючись зі своїм забавним французьким бульдогом, розповіла: «У моєї собаки був добрий друг такої ж породи пес Баді. Тут на нашій вулиці жив. Помер. Думаю, що там поховали його. І ще одна біла старенька така собака бігала, Люська, здається. Породиста. Зараз теж не бачу її. А ось у сусідки моєї жила кішка Лізка. Як не стало її, сусідка на цвинтар для тварин понесла. І дев’ять днів ходила відбувала, і півроку. Так побивалася за нею. Казала, що не заводитиме більше котів. Так недавно хтось їй знову кошеня приніс. Не відмовилась. Залишила.
Я раніше не знала, які розумні собаки. Бо ніколи не тримала домашніх тварин. А потім подарували мені цю Катю. І ось вже п’ять років це найкращий друг і найласкавіше створіння. А в сина на Півночі чау-чау. Вони ось приїздили в гості з цією собакою. Думала, що забув за два роки. Куди там! З такою радістю кинувся до нас!»

Сергій після роботи прийшов вигуляти на поле свою ройтвейлериху Терезу. Він пам’ятає, що недавно машина збила кокер-спаніеля неподалік на дорозі. Дівчина-хазяйка цієї собаки поховала свого друга саме на цьому цвинтарі. А ось знайома Сергієвої нареченої Ле

Двоє юнаків у дворі школи про цвинтар не знали. Але кілька разів бачили бабусю, яка підбирала з дороги збитих тварин і кудись несла до залізниці. Двоє жінок відмахнулося від репортерів. Молодий чоловік теж пройшов хитаючи головою. Аж раптом зупинився: «Чекайте, я знаю про цей цвинтар. Там на табличці написано: «Спасибо за верную службу!»»
На вузькій смужці поблизу залізничної станції «Київська Русанівка» у столиці подібне кладовище для тварин існує вже давно. Воно схоже на скверик. І на відміну від кременчуцького виглядає пристойніше. На маленьких могилках, як свідоцтво вдячної людської пам’яті, зворушливі епітафії: «Я так грущу по тебе, моя милая!», «Благодарю тебя за 10 месяцев счастья», «Любимому коту Примусу», «Прости, не уберег!», «Самый веселый хомячок Петрушка». Є й гранітні портрети, і прості горбочки. Порядок підтримують власники померлих тварин: не лише собак та котів, а й черепах, птахів, хом’яків і навіть жаб. Аналогичі цвинтарі є в Новгороді на Красному полі, в польському місті Гдиня, в Петрозаводську. Є свій цвинтар і в Дібрівці на конзаводі під Миргородом, де покоїться прах легендарних скакунів. А під Петербургом, на околиці царскосельського парку царственні особи ховали своїх коней. На цьому захороненні досі можна побачити близько 120 могильних плит. Один із написів гласить: 'Меринъ бълый Абазъ служил Государю Императору Александру III девять летъ. Палъ 30 сентября 1904 года'.

Беллу Ахмадуліну вважали божевільною, коли вона років 30 тому поховала свою улюблену собачку за всіма людськими правилами. Чоловік поетеси Юрій Нагибін змайстрував маленьку труну для тваринки і закопав її на своїй  дачній ділянці. На «похороні» були імениті гості. Серед них – Аркадій Арканов. На могилці встановили пам’ятник, прикрасили її квітами. Сусіди називали вчинок Ахмадуліної антирадянським і строчили кляузи на «буржуазну сімейку» в Спілку письменників.



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх