«Чому мене більше немає?»: Маленька Ліза загинула у пологовому будинку за 30 секунд до своєї появи на світ

10.02.2008, 01:19 Просмотров: 1 202
Цілих дев’ять місяців Ліза жила. Вона плавала у теплих темних водах і чекала своєї черги з’явитися на світ. Коли час настав, Ліза подалася до виходу. Вона дуже старалася – її маленьке серце стукотіло, вона дихала, дихала, дихала.
Це – останній портрет Лізи. Під знімком старанним шкільним почерком Ані написано: «Лизке 30 недель и 4 дня».

У Ані тихий голос і заплакані очі.  Вона дуже молода – їй 18 років і вона студентка. Чоловік Ані теж студент.  9 січня у кременчуцькому міському пологовому будинку у них мала народитися  Ліза.  Вагітність проходила спокійно, без ускладнень.  Ультразвукові обстеження  засвідчували, що маленька  Ліза теж  здорова.  Єдине,  що непокоїло Аню та її родину – це «тазове  передлежання»  дитини (тобто маля йшло на вихід сідничками).  Це стало відомо вже за два тижні до пологів. Тому Аня попросила лікаря Б.  зробити  кесаревий  перетин.  Про те саме просив  і батько Ані.  Лікар  відмовив.
 Все, що відбувалося далі,  Аня пам’ятає уривками.  Вона  розповідає, що народила Лізу  «наполовину» сама,  але потім щось сталося і лікар почав витягувати дитину вручну.  Ані поставили крапельницю, зробили укол і вона відключилася.  Останнє, що чула – це як гучно – через підсилювачі – стукотіло у залі  серце  Лізи.
 Коли прийшла до тями, прямо перед очима  побачила порожню ванночку, куди зазвичай кладуть новонароджену  дитинку.  Аня рвонулася до неї, але їй знову вкатили  укол і вона втратила свідомість.  Коли вдруге прийшла до тями, відчула, що з неї щось тече, і тече, і тече.  Поруч стояла медсестра і витирала кров,  яка  витікала з руки,  де закріпили крапельницю.  Через якийсь час до пологового залу  увірвався головний лікар пологового будинку  пан  Прокопчук.  Аня каже,  його першими словами були: «Боже, що ж ви робите!!!»  Потім  головний почав «так кричати на лікарів, що аж стіни піднімалися».  Він весь час запитував: «А це де?!  А це?!  Так несіть мерщій!» (що треба було нести, Аня вже не пам’ятає).
  Потім все скінчилося.  Дитини більше не було.  Аня залишилася живою.  Головний лікар сказав їй: «Ще б годину-півтори – і нікого було б рятувати!»  А потім до Ані підійшов той самий  лікар Б.,  який приймав у неї пологи і відмовився робити кесаревий розтин. Він сказав: «Зараз я розповім тобі, як усе було. Ти народила абсолютно здорову дитину.  Вона дихала до останньої хвилини.  Їй не вистачило усього  кілька секунд – бо я не туди закрутив пуповину».
 Лікар розмовляв і з чоловіком Ані та її батьками. За їх твердженням, він сказав: «Ваше право подавати на мене до суду.  Я готовий відповідати».
  Маленьку Лізу  призначили  «мертвонародженою».  Експертиза вказала причиною її смерті гіпоксію (зниження вмісту кисню у тканинах).
 Після пологів Аня три тижні лікувалася в урології  2-ї міської  лікарні.  Вона не змогла отримати у жіночій консультації свою  особисту картку  вагітності  – її вилучив пологовий будинок.  Картку Ані не видали і до сьогодні.  Вона та її родина подали заяву до прокуратури з вимогою провести  перевірку подій, що сталися 9 січня.  На їхню думку,  Ліза  загинула через  лікарську помилку та відмову  лікаря Б.  зробити вчасно кесаревий  перетин.  За законом, на  перевірку виділяється 10 діб.  Отже, наступного тижня Крюківський  райвідділ  міліції, якому доручена перевірка, має рапортувати про результати.  Ми обов’язково розповімо вам, якими вони будуть.  До речі, на момент написання матеріалу Крюківський райвідділ теж ще  не отримав  особистої картки вагітності Ані.
 Ось така історія трапилась у нашому пологовому будинку – «Лікарні, доброзичливій до дитини».   Для лікарів  історія Лізи – це лише погана статистика.  Для журналістів – це лише  робочий  матеріал.  А для маленької Лізи це був  єдиний  шанс на життя.  І його у неї відібрали.

Антон: « Лікар вигнав мене із залу.  Я чекав під дверима.  А  потім вийшов лікар Б. і сказав: «Дзвони батькам. Скажи їм, що я зробив усе, що міг. Але дитину ми не врятували. Тільки скажи, що я зробив усе, що міг!»

Аня: «Коли  до мене повернулась свідомість, я побачила ванночку, у яку кладуть дитинку.  Вона була порожня. І чиста.  Поруч стояла медсестра.  А за нею лежала дитинка, загорнута у щось біле, з плямами крові.  Дитинка не ворушилася. Коли я це побачила, я підхопилася і сказала лікарю: «Ви у мене її забрали!!!»  Він кинув мене на крісло і одразу крикнув: «Укол!»  Я знову відключилася.

Що кажуть медики?

«ТелеграфЪ» звернувся до офіційної кременчуцької медицини із запитаннями:

 Чому загинула  Ліза?
- Чому цілком здорова Аня у процесі пологів опинилася  на відстані години до смерті – як визначив сам головний лікар?
- Чи провели у пологовому будинку службове розслідування за фактом смерті  Лізи?

 

Лікар Б. прибув до редакції «Телеграфа», аби зробити наступну заяву:
«Я можу сказати лише одне – ми робили так, як вважали за потрібне.  І зробили все, що було треба.  Більше я нічого не казатиму і на жодні інші запитання я відповідати не бажаю!»

Головний лікар кременчуцького пологового будинку пан  Прокопчук:
«Яке розслідування? Про яке розслідування ви говорите?  Як спеціаліст, як професіонал, я  зробив свої  висновки.  Але я не зобов’язаний про них звітувати не перед ким, крім компетентних органів.  Я розумію велике горе батьків, але вони молоді, у них ще будуть діти!  Зі свого боку, я готовий надати всю інформацію прокуратурі – і нікому іншому.  Про свої ж особисті висновки можу  розповісти.  Але ніяк не для друку!»

Начальник кременчуцького міського відділу охорони здоров’я пан Литвиненко:
«Ви трохи плутаєте поняття.  Дитина мертвонароджена.  Це внутрішньоутробна смертність.  По ній службові розслідування не проводять.  Показники такої смертності аналізуються наприкінці місяця і робляться відповідні висновки. До того ж, я не отримав жодної письмової заяви. Якщо прокуратура дасть розпорядження провести перевірку, ми, звичайно ж, її зробимо.  І передамо матеріали до прокуратури. Але на це піде не менше місяця».

Юридична консультація

Людмила   Панкратова, адвокат, медіа-юрист (Київ):
- На мою думку, відмова лікарів надати Ані її особисту картку вагітності – це пряме порушення Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я».  Стаття 6 цього закону гарантує пацієнту право на інформацію про стан його здоров’я.  А стаття 39 зобов’язує медиків  надавати пацієнту необхідну медичну інформацію, у тому числі, історію хвороби та інші потрібні документи.  Вважаю, що у даному випадку  не може бути жодних  обмежень щодо отримання інформації – і про Аню, і про загиблу дитину.  
Юрій Моторний, адвокат (Полтава), спеціалізується на справах про  захист прав пацієнтів:
- Найбільше мені не подобається, що дівчині не видали її медичну картку.  Ви ж розумієте, що картку можна переписати за одну ніч, і тоді ваша Аня  нічого не доведе. Лікарську помилку довести взагалі складно – бо  немає незалежної експертизи.  Паталогоанатом  підпорядкований  головному лікарю пологового будинку.  Судмедексперти  перебувають у структурі Міністерства охорони здоров’я. Та такого немає у жодній країні світу!  А вашим клієнтам я б порадив написати письмові  заяви з вимогою провести розслідування та  зареєструвати їх  через канцелярію.   І з усіх документів, які є, робити копії.  Просто  так не віддавати документи  навіть прокуратурі.



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх