Хлопця ледь не потопила судома

24.08.2006, 17:08 Просмотров: 851
15 серпня у Сухому Кагамлику мало не потонув 15-річний хлопець. Від крижаної води його схопила судома. На щастя, поряд відпочивав лікар, який і врятував дитині життя. Про пригоду, яка мало не коштувала життя її сину фахівцям управління МНС розповіла мати Антона.

Того дня було дуже спекотно, тому Антон із друзями не без насолоди пострибали у воду. З підземних джерел, що виходять у річці, тече майже крижана вода. Вона й стала причиною трагедії. Трохи поплававши, Антон почав виходити на берег. Коли йому було по груди, ліву ногу почала зводити судома. Він почав стрибати на одній нозі до берега, але скувало і другу ногу та руку. Антон намагався закричати «допоможіть», але сковані судомою губи майже не ворушилися і друзям почулося «підождіть». Тому коли хлопець пішов під воду, товариші спочатку подумали, що він забавляється.
Фельдшер Кременчуцької дитячої колонії Олександр Федоренко відпочивав поруч. „Я лежав, коли почув, що діти когось шукають. Спочатку подумав, що вони граються, а потім чую, кажуть, втонув хлопець”, – розповідає він. Підбігши до берега Олександр розпитав у дітей, що сталося і не роздумуючи пірнув у воду. Туди, де зник Антон. На щастя тіло хлопця знайшов швидко й за плечі підтягнув до берега. «Щелепи були настільки сильно стиснуті судомою, що довелося просити дітей знайти дерев’яні брусочки» – розповідає Олександр. Рятувальник за другою спробою розімкнув щелепи й вивільнив легені від води та слизу. Після цього зробив штучне дихання. Спочатку слабо забилося серце, а за кілька секунд Антон почав дихати. Олександр вивів хлопця до «швидкої», що вже стояла на дорозі.
Фахівці медичної служби кажуть, що хлопець перебував без ознак життя більше шести хвилин, а після семи повернути людину до життя без пошкодження мозку неможливо. Тому Антону, в певному сенсі, поталанило.
Його мати Вікторія в той час була на роботі. Напередодні вона святкувала свій день народження. Першими їй зателефонували з лікарні, а потім прибігли заспокоїти друзі сина, наперебій розповідаючи про те, що сталося. „Вони мені принесли речі й кажуть, не переживайте, Антон живий”, – каже Вікторія зі сльозами на очах. – Скільки житиму, стільки й буду вдячна Олександру за сина. Просто слів не вистачає для того, щоб висловити таку вдячність».

(За матеріалами Кременчуцького Управління МНС України в Полтавській області)



 
0
Автор: konstantinov
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх